В Україні психологія розвивається як частина світової психологічної науки. Українські вчені зробили великий внесок у світову скарбницю знань з психології. Ще у XVIII столітті питання психології викладав професор Києво-Могилянської академії Г.Кониський. У ті часи наука про психологію сприймалась виключно як вчення про душу. Тому у своїх лекціях Г.Кониський розділяв людську душу на вегетативну, чуттєву і раціональну. Важливою позицією його поглядів були сприйняття органів чуттями матеріального світу.
У 1862 році у Київській духовній академії відкрили першу кафедру психології, а згодом і психологічну лабораторію. Їхнім засновником був М.Троїцький. Він і його наступники також вважали головним почуття людини і її індивідуальність.
Наступними українськими представниками в галузі психології були І.Сікорський та Г.Челпанов. І.Сікорський вивчав психічні процеси у дітей. А Г.Челпанов вивчав риси характеру за зовнішнім виглядом людини. Їхні праці були відомі за кордоном – у Бельгії, Німеччині, Франції, Великобританії.
Сучасний розвиток психології і психотерапії переживають етап медичних реформ, спрямованих на доступність і наближення до пацієнта. У цьому сприяє реорганізація надання психіатричної і психотерапевтичної допомоги населенню.
Психологія вивчає закономірності формування і розвиток психіки, потреб, інтересів, звичок, здібностей, темпераменту і характеру людини. Тобто індивідуальні особливості особистості.
Психологічна наука поділяється на низку спеціалізованих галузей. Наприклад, є загальна психологія – вона вивчає загальні закономірності відображальної і пізнавальної діяльності. Є психологія дитинства – вона вивчає формування дитячої психіки, її якісні і кількісні особливості. Є педагогічна психологія, медична, навіть зоопсихологія, космічна психологія і декілька десятків інших розгалужень психології.
Медична психологія – порівняно нова галузь медицини. Її поява і розвиток зумовлені величезними досягненнями сучасної 
медицини і новими завданнями, які постають перед нею. За кордоном психологія викликає величезний інтерес і користується комерційним попитом. Однак в Україні практикуючі лікарі нечасто спрямовують своїх пацієнтів саме до психолога. Лікарі інших спеціалізацій більш орієнтовані на об’єктивні, фізикальні зміни пацієнта, часто не замислюючись про можливі психологічні причини появи тієї чи іншої патології. Тому на сьогоднішній день недостатньо вивчати фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі людини, поскільки психіка, характер, інтелект, емоції, навіть життєвий досвід визначають прояви і розвиток нервових, психічних і соматичних захворювань. Психічний фактор відіграє величезну роль у лікуванні різних хвороб.
Особа людини – поняття соціально-психологічне: воно визначає придбану у процесі життя і сформовану у суспільстві сукупність його громадських відносин, які у свою чергу зумовлені досвідом його психологічних зв’язків з оточуючими людьми, подіями, явищами, предметами. У виникненні багатьох хвороб тісно переплітається роль соматичних і психологічних моментів. Наприклад, часто буває, що спочатку захворювання у людини з’явилось як соматичне – у неспокійного та тривожного хворого воно супроводжується значною психічною реакцією на хворобу, тим самим створюються передумови для появи депресії, страху тощо. Така реакція викликає погіршення соматичного стану хворого, що у свою чергу посилює психічні порушення.
Без розуміння психології, без спеціалістів-психологів наразі неможливо обійтися. Тому роль психолога у суспільстві є дуже важливою саме на момент встановлення об’єктивного і суб’єктивного, змін у психіці людини, для того щоб налагодити психологічний контакт з пацієнтом і створити найсприятливіший психологічний клімат у лікувальному закладі.
Лікар-психолог дуже добре вписується у модель інтегративної медицини. Він може забезпечити зв’язок усіх спеціалістів, що працюють з пацієнтами. Провести межу між медичним психологом, психотерапевтом і лікарем-психіатром іноді складно. Вони всі є лікарями, однак це інші спеціальності, хоча всі займаються психічними порушеннями. При соматичних порушеннях найбільш ефективна консультація з лікарем-психологом при кардіопатології, ендокринних порушеннях, захворюваннях травного тракту і особливо при гінекологічних та шкірних хворобах, тому що в основі цих захворювань лежать саме психоемоційні проблеми.
В Україні багато людей – здорових чи хворих – скептично налаштовані до діяльності та допомоги спеціалістів у галузі психології. Візит до такого лікаря вважається у багатьох упередженим. Психолог повинен бути готовий переконати такого пацієнта у наданні повноцінної психологічної допомоги, поскільки половина успіху у лікуванні будь-якого пацієнта це своєчасна психологічна діагностика і допомога. Якщо у лікаря є бажання допомогти хворому, якщо у нього є знання і досвід – то питання психологічної допомоги тому, хто її потребує є справою техніки.
В Україні в багатьох лікувальних установах є лікарі-психологи. А в приватних клініках їх є ще більше. Крім того, психологи та психотерапевти об’єднуються у професійні союзи та асоціації. Наприклад, Асоціація психотерапевтів та психоаналітиків в Україні є найстарішою організацією подібного профілю. Є також Український союз психотерапевтів. Важливою є співпраця з міжнародними організаціями, зокрема з Європейською федерацією психоаналітичної психотерапії. Отже, кваліфікованих фахівців в Україні вистачає, вони працюють як в державних, так і в приватних лікувальних установах.
Варто підкреслити, що психологія як наука походить від нерозривної єдності психічного і соматичного, із тісної взаємодії особистості з навколишнім середовищем, розуміє психіку як продукт діяльності високоорганізованої матерії – людського мозку. Відображаючи об’єктивну існуючу реальність, психічна діяльність людини перетворює оточуючий світ.
